Міністерство охорони здоров’я      Калуська міська рада      Департамент охорони здоров’я      Новини      Медіа                                         Вхід до особистого кабінету

Калуський міський центр первинної
медико-санітарної допомоги

Записатись на прийом
Для пошуку лікаря почніть вводити прізвище

Електронна реєстратура
Будь-ласка авторизуйтесь або зареєструйтесь

Зі Сказом жарти небезпечні.

 

Сказ — це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу (англ. Rabies virus) із роду Lyssavirus. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи. У разі зволікання з наданням квалфікованої медичної допомоги смерть неминуча.

Причини сказу і шляхи передавання інфекції

Джерелом та резервуаром збудника сказу є дикі та свійські хижі тварини, що належать до класу ссавців. Людина може заразитися сказом від інфікованої тварини через:

  • укус;

  • подряпину та мікроушкодження шкіри;

  • потрапляння зараженої слини на слизові оболонки.

У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки — з-поміж свійської фауни, а в дикій природі — лисиці та вовки.

Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі.

Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя!

Симптоми сказу

У людини інкубаційний період сказу, як правило, триває 1–3 місяці, але може варіюватися від одного тижня до року, залежно від низки факторів:

  • місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову загалом);

  • кількості й активності вірусу, що потрапив у рану;

  • віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).

Початкові симптоми сказу — підвищення температури та біль, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. Після появи симптомів захворювання практично завжди закінчується летально. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Є дві форми цього захворювання: активний і паралітичний сказ.

Для людей з активним сказом характерні гіперактивність, гідрофобія (боязнь води) та інколи аерофобія (боязнь протягів або свіжого повітря). Смерть настає за кілька днів у результаті кардіореспіраторної зупинки.

На паралітичний сказ припадає близько 30% усіх випадків захворювання у людей. Ця форма сказу триває довше за попередню із легшим перебігом. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Повільно розвивається кома, і настає смерть.

Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання.

Початкова стадія (триває до п’яти днів):

  • наявні сліди від укусів; гризуть місце укусу;

  • ласкаві, примхливі, насторожені одночасно; слабкий апетит;

  • їдять неїстівне; слинотеча; блювота.

Збуджена стадія (2–3 дні):

  • агресивні;збуджені;нападають;намагаються утекти;гризуть землю;

  • їдять неїстівне;конвульсії;блювота;параліч;косоокість.

Паралітична стадія (2–4 дні):

  • виснаження; повний параліч; смерть.

Лікування сказу

У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути шість: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні.

Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків. Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи обслинення. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту із хворою або ж підозрілою на сказ твариною. Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.

Профілактика сказу

Для профілактики сказу необхідно:

  • регулярно вакцинувати свійських тварин;

  • уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами;

  • не торкатися диких чи безпритульних тварин;

  • не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди (особливо діти).

Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти.

 

 

Богдан Гаврилюк лікар –терапевт  Калуського міського центру  ПМСД

Читайте також